Одного разу, прочитавши таку книжку, як «Маленький принц», ми розуміємо, що, дорослішаючи, втратили в собі щось важливе й цінне, без чого неможливо відчути себе дійсно щасливими. І ми пориваємось шукати втрачене, ладні навіть сісти в космічний корабель, щоб серед мільярдів зірок знайти саме ту планету, де усміхнений золотоволосий хлопчик піклується про свою квітку. А втім, чи варто шукати його так далеко? Адже він живе в кожному з нас і досі дружить із нашими дітьми. Просто, ставши дорослими, ми забули про нього і почали боротися за краще місце під сонцем, не розуміючи, що володіти часткою світу неможливо, бо світ належить усім і кожному тільки в цілому, що ми і є світ. Ми забули, що світ — це барви, пахощі, емоції і почуття, головне з яких — любов. Через це маленький принц сховався десь глибоко всередині кожного з нас і почав чекати, коли про нього згадають і скажуть: «Маленький принце! Я готовий іти поряд із тобою». І він неодмінно візьме вас за руку. Повірте.